Також варто зазначити, що неподалік Козьови розташовані багато пунктів «зимового відпочинку».

Крім того через село проходить автомобільна траса міжнародного значення M 06 (E 50), яка дозволяє добратись сюди з будь-якого куточка світу

Василь Сокіл, автор фольклорного циклу «Писана криниця», в збірнику «Легенди та перекази про оселі» приводить такий переказ про заснування села.
Було то ще тогди, як перший раз нападали татари. Там спряталася купка людей. Вони не сиділи на місци, а часто ходили на здобич. Та того разу зайшли далеко від свого мешкання, втратили слід, яким мали вертатися домів. Прийшли під єдну гору, а там повно диких кіз. Вони ся зрадували, що в тих горах їм не пропасти: було що їсти. Та й назвали тоту гору Козій. Придивилися люди, що ту непогано би й жити. Мнясо було. Але того замало. Треба було орати, сіяти, ростити хліб.

А де жити? Вліті мож було ся спрятати в якусь скалу або нору. А як сніги западут? Рішили скоро будувати хати. Вирубували ліс і на тім самім місци будувалися. Та й так поселилися. Недалеко від Козія поставив свою першу хату Андрій Русина а другим нумером була хата Семена Климаша. Потім село розбудувалося і назвали го Козів, а тепер пишут Козьова.

Відомі вихідці з села Козьови:

1) Даців Яким, син Петра та Марії Сорокач (21.08.1898-1944) – прихильник ОУН і УПА. Після знищення українськими повстанцями угорського генерала, який зі своїми підлеглими чинив криваві розправи над захисниками нашої державності в Закрпатті у 1933р., гітлерівці заарештували його і замучили в одному зі своїх таборів.

2) Калинич Григорій, син Івана – «Пелехатий» (1916-1946) – член ОУН, повстанець. У збройному підпіллі боровся з 1942 до 1946 р. Брав участь у розгромі німецького карного табору для української молоді на Святославі і звільненні всіх його в’язнів. Відзначився також під час бою зі зграєю польських шовіністів, озброєний відділ яких хотів спалити Козьову та знищити її національно активних мешканців. Загинув у с. Поляниці, тепер Долинського району Івано-Франківської області, в бою з емдебистськими військами.

3) Климаш (дівоче прізвище – Михайлович) Марія, дочка Миколи (1900-1952) – прихильниця ОУН і УПА. Родом із Орявчика. За заарештованого більшовиками сина Степана вивезена разом з чоловіком на заслання. Померла від нелюдських умов і праці в Омську.

4) Климаш Михайло, син Василя і Параски (1898-1955) – діяльний прихильник УПА. Вивезений за заарештованого і засудженого російськими окупантами сина Степана, що активно підтримував націоналістичний визвольний рух, дуже бідував і передчасно помер в Омську.

5) Климаш Онуфрій, син Семена – «Довбуш» (1930-1949) – повстанець. У підпіллі 3 1947 р. Кулеметник. Діяв у Козьові та околицях. Учасник боїв з російськими людоловами. Загинув у бою із засідкою військового підрозділу емдебистів під командуванням старшого лейтенанта І. Глухова в Романовій Кичері над Козьовою. Уміло, довго і завзято від десятикратно переважаючих сил ворога. Тіло забрали до гарнізону в Тухольку і після встановлення особи вбитого викинули в криницю.

6) Ленів Микола, син Івана і Єви – «Кремінь» (1923-1945) – повстанець. Деякий час здобував військову підготовку в дивізії «Галичина». Повернувся і післаний Організацією в стрибки для інформації підпілля про їх наміри. Після бою під Орявою з повстанським відділом віддав підпільникам кулемет, набої і гранати зі складу та й сам пішов з ними. Брав участь у боях. Діяв також на Волині, Станіславщині і Львівщині. Загинув в Орявчику під Тисівцем у Розтоці. Емдебисти завезли тіло в Козьову і кинули в помийну яму. Наречена полеглого Ганна Мигович мало не щодня готувала віночки і клала на тому місці, а московські наїзники то рвали… Тепер там упорядкована могила з хрестом. Знаходиться вона на краю цвинтара в Козьові.

7) Масяк Омельян, син Степана (1924-?) – повстанець. Син священника. В УПА з 1945 року. Загинув між селами Орявчик і Мита в бою з більшовицьким військовим підрозділом. Тіло перевезли в Козьову.

8) Мигович Степан, син Григорія (1907-1944). Страчений у німецькому концетраційному таборі.

9) Мигович Яким, син Семнена і Теодори (1983-1944). Заарештований гітлерівцями за націоналізм разом із Якимом Дацем і страчений у таборі.